Чому едьютеймент вас не навчить?

Є такий підхід в освіті - “едьютеймент”. На перший погляд, класна ідея - робити навчання цікавим, розважаючи в процесі. Але на практиці воно працює не так, як очікувалося, особливо зараз в епоху “генерації тік-ток”, коли люди звикають до розважального контенту, що видається короткими порцями.

Справа в тому, що реальна робота, у будь-якій професії, складається з різних складових, і, наприклад, футболіст лише незначну частину свого часу проводить безпосередньо у грі, а в основному займається тренуваннями, водій не лише крутить кермо, а ще й має слідкувати за авто, хірург не лише проводить операції, а ще й спілкується з пацієнтами, досліджує аналізи та читає багато медичної літератури. Недаремно існує народний вислів - якщо любиш кататися, то люби й санчата возити.

Проблема в тому, що в едьютейменті замість справжнього навчання подається його імітація. Побавитися в якусь навчальну гру, попроходити веселі туторіали чи щось подібне - і в тебе відчуття, що ти зробив все що треба. Але це відчуття оманливе, бо ти побачив хіба вершину айсбергу, а весь айсберг, нажаль, в форматі едьютеймент подати проблемно, бо є і певна рутина, яку треба опанувати, і складні концепції, з якими варто розібратися, а для цього книжечку треба почитати, голову над якимось завданням поламати і тому подібне.

А такі речі в едьютеймент інтегруються погано, відповідно їх там і не зустріти, бо найпростіше в едьютейменті влаштувати щось на зразок вистави по заготовленому сценарію, а реальна робота - то навпаки, свобода дій експромтом, яка від заготовленої вистави на протилежній стороні.

І виходить так, що ніби займаєшся чимось корисним, і в результаті виходить щось, і задоволення від процесу отримуєш, але по факту просто час витрачаєш свій непродуктивно, бо зробити самостійно не виходить ніяк - як тільки крок вправо чи вліво, то відразу купа незрозумілого, та й загалом мотивація падає до нуля. Ось вона - пастка ед’ютейменту.

Є така “Модель здобуття навичок Дрейфуса” - вона показує етапи, які потрібно пройти, щоб здобути професійний навик. Всього етапів чотири: неусвідомлена некомпетентність, усвідомлена некомпетентність, усвідомлена компетентність та неусвідомлена компетентність. Власне останній етап - то і є здобута навичка і здатність виконувати певну роботу. Однак досягти її за допомогою ед’ютементу не те що неможливо, скоріше недоцільно, бо в якийсь момент потрібно відійти від розважальної складової і почати робити справжню роботу, що не передбачає рух по чітко заготовленому сценарію.

І не подумайте, що я якимось чином агітую проти едьютеймент - зовсім ні, я сам його активно використовую, бо цей підхід дуже корисний, але на початкових етапах навчання, коли треба людину провести по перших кроках моделі Дрейфуса. Однак потім потрібно перейти до умов, наближених до реальної роботи, і тут часто люди починають здаватися, бо дофамінові надходження скорочуються, і з’являється відчуття, що чим ближче ми наближаємося до справжньої роботи, тим менш цікавою вона стає. Пам’ятаю випадок, коли у відповідь на питання, чому не було виконане практичне завдання, отримав шедевральну відповідь: “мені навчатися не цікаво, але точно знаю, що працювати буде цікаво”. Довелося трохи молоду людину розчарувати, бо реальна робота передбачала виконання схожих завдань, і якщо їх робити бажання немає, то і до роботи буде точно таке ж відношення.

То які висновки?

• Ед’ютеймент - то класно, але в обмежених кількостях, в якийсь момент від нього потрібно буде відійти. Будьте готові до того, що реальна робота передбачає вирішення проблем за межами заготовлених сценаріїв, для цього доведеться багато гуглити, читати, експериментувати, і робити багато інших речей, які не характерні для тепличних умов едьютеймент.
• Якщо проходите якісь ігрові тренажери, туторіали, чи просто проходите курс, повторюючи за автором крок за кроком, постарайтеся потім внести власні модифікації у проект, відійшовши від оригінального задуму.
• Старайтеся виявляти і закривати прогалини у знаннях і навичках - вивчайте невідомі теми і пропускайте вже знайомі для вас, щоб не топтатися на місці.
• Відвідуйте курси, які проводять “живі” люди, що можуть дати вам фідбек до вашої роботи і скоригувати рух вашого навчання, бо самостійно здобути це практично неможливо.
• Будьте готові до того, що доведеться дещо “постраждати” в процесі, посумніватися у своїх здібностях, трохи побитися головою об стіну і щось в тому ж дусі, але це абсолютно нормально, всі через це проходять, просто хтось здається відразу, а хтось знаходить в собі достатньо сил і мотивації, щоб перебороти себе і піти далі.
• І нарешті, якщо ви дійсно не знаходите достатньої мотивації до навчання за межами едьютеймент, то ймовірно вам не слід займатися самообманом, і взагалі спробувати підшукати якусь іншу галузь до застосування своїх здібностей. Трохи жорстко, але правда.

PS. Якщо бажаєте вивчити сучасний JavaScript, і не просто в теорії, а на практиці в умовах наближених до бойових - виконувати завдання і писати код, багато коду - власне займатися тим, що робить справжній розробник, то запрошую на унікальний курс ScriptJedi42, який я проводжу кілька разів на рік з невеликими групами людей. За шість тижнів теорії і практики з моєю підтримкою і особистим рев’ю кожного рядку вашого коду ви раз і назавжди закриєте для себе це питання незалежно від того, чи вчитеся з нуля, чи вже почали вивчати мову якийсь час, але відчуваєте що не до кінця її розумієте і довго топчетеся на місці. Якщо реєструватися заздалегідь, то відкривається доступ до всіх завдань і матеріалів, можна готуватися у власному темпі до початку навчання групи.